Між островами Балі і Ломбок, далі між Калімантаном і Сулавесі й на схід від Філіппін проходить уявна межа Індо-Малайської та Австралійської зоогеографічних областей. Для риб, особливо мешканців морської і солонуватої води, кордон у вигляді неширокої протоки не є перешкодою. Тому там багато спільних видів. З наближенням до Австралії видова різноманітність риб поступово зменшується. Там водяться тільки риби солонува- тих узбережних водойм, такі самі, як і на узбережжі Індокитаю та Індонезії. На островах і північному сході Австралії клімат вологий, випадає по- 1000—2000 мм опадів на рік. Утворюються невеликі річки, а в острівних западинах з'являються озера й болота.
Підводні рослини тут водопериці, роголисник, спіральна валіснерія, водяна папороть, пістія, рдесники, елодеї, а також лімнофіли, апоногетони, велетенська валіснерія, отелія.
У прісних водоймах Австралії зустрічаються скляні окуні, напіврили, соми, бички тощо.
Татеурндини, або килимові елеотриси, забарвлені яскравіше, ніж будь-який інший представник родини бичкових. Довжина валькуватого тіла — до 6 см. Спинних плавців два. Анальний другий спинний плавці довгі: хвостовий плавець округлий. Тіло і плавці яскравого блакитного кольору з вогненно-червоним візерунком. Зустрічається на півдні Нової Гвінеї. Килимові елеотриси можуть жити в невеликих акваріумах з водою середньої твердості при температурі 25 °С. Акваріум густо засаджують рослинами, роблять схованки із каміння або корчів. Риби тримаються поблизу дна і уживаються з будь- якими миролюбними видами. Готову до нересту пару пересаджують у нерестовище з м'якою слабокис- лою водою. Самку можна відрізнити тільки за округлим черевцем. Риби на пласкому камінці відкладають увечері близько 200 жовтуватих ікринок. Самку після нересту відсаджують, самець залишається доглядати за ікрою. Самця відсаджують після того, як молодь почне плавати. Личинки з'являються на четвертий день, ще через день їх починають годувати личинками артемії.
Найбільш характерними для Австралійської зоогеографічної області є меланотенієві риби. Це стрункі рухливі тварини з двома спинними плавцями.
Іріатерини Вернера зустрічаються разом з татеурндинами. Тіло стиснуте з боків, сріблясте, завдовжки до 6 см. Голова загострена. На боках помітний зеленуватий і блакитний полиск. Хвостовий плавець глибоко вирізаний, червонуватий. Перший спинний плавець рожевий, другий має дуже довгі відокремлені чорні промені. Забарв- лення самок скромніше, і вони менші за розміром.
Іріатерина — миролюбний і зграйний вид. В акваріумі плаває в верхніх і середніх шарах води. Щотижня 1/10 об'єму води треба замінювати свіжою. Годують цих риб дрібним живим кормом. У 5—6 місяців іріатерини починають нереститися.
Перед нерестом воду підмінюють м'якою. Нерестяться риби попарно або групою по 3 самці і 5—8 самок. Після бурхливих ігор та залицянь у ранкові години на дрібнолистих рослинах поблизу поверхні залишається по кілька ікринок. Ікра прикріплюється довгими ниточками до рослин. Нерест триває кілька тижнів що- дня. Ікру дорослі риби не поїдають, але коли через тиждень з'являться мальки, то дорослих риб краще відсадити. Рівень води у виростковому акваріумі по- винен бути невисокий. Через добу після появи мальків годують спочатку інфузоріями, потім дрібним «живим пилом», циклопами. При постійному продуванні води і додержанні чистоти у виростковому акваріумі мальки ростуть швидко.
Найбільше розводять в акваріумах райдужних рибок з річок східного та північного Квінсленду (Австралія). Довжина тіла в них до 7 см. Забарвлення сірувато-сріблясте, блискуче. Спина коричнювата, черево жовтувато-зеленувате, груди червоні. По боках тіла проходить кілька темних поздовжніх смуг. Основа спинного й анального плавців зеленувата, середина цеглясто-червона, а край жовтий. Хвіст коричнювато- червоний або цеглясто-червоний. Самка повніша, забарвлення в неї бліде.
Річки, в яких живуть райдужні риби, витікають з напівпустині, тому в них рівень води протягом року змінюється, вода тверда, слаболужна. Утримують зграйку райдужних рибок в просторому акваріумі з чистою водою середньої твердості. Освітлення повинне бути яскравим. Температура 21...24 °С. Тримаються риби поблизу поверхні води, їдять циклопів, личинок і лялечок комарів, сушену дафнію. Акваріум потрібно закривати склом, щоб тварини не вистрибнули. Статево- зрілими райдужні рибки стають у 7—8 місяців. Розмножуються так само, як іріатерини.
Перед нерестом воду освіжають, додають чайну ложку кухонної солі на кожні 10 л і продувають.
Луска в готових до нересту рибок перетворюється на сяючі перлини, на зябрових кришках мерехтять синьо-зелені, золотисті й вогненні плями.
На відміну від більшості риб, ікра райдужних рибок потребує воду середньої твердості, у м'якій непідсо- леній воді ікра часто гине, вражена цвілевими грибами, особливо при температурі понад 25 °С.
Райдужні рибки легше розмножуються з жовтня по грудень.
У посушливих районах, де пекуче сонце поділяє русло річки на окремі ділянки з брудною перегрітою водою, живуть так звані дводишні риби — неоцератодуси. З'явилися вони 350 мільйонів років тому в де- вонському періоді й стали прямими предками земно- водних тварин. Повітря, на відміну від інших риб, вони не заковтують, а вдихають, як земноводні, крізь ніздрі. Довге валькувате тіло неоцератодусів вкриває луска діа- метром 3—5 см. Спинний, хвостовий і анальний плавці зрослися в один. Парні плавці мають сильну м'язисту лопать і служать рибам для повзання по дну. Якщо во- дойма, де живе неоцератодус, висихає, він відшукує собі нову, переповзаючи по суші. Йому необхідно лише час від часу занурюватися хоча б у невелику калюжу.
